Народний депутат Іван Заєць і поет-академік Борис Олійник
на книжковому ярмарку уподобали собі книжки Євгена Ґолибарда

Тут ще раз варто наголосити, що на превеликий жаль, Українці ось вже понад сімнадцять років, із упертістю вартою кращого застосування, ігнорують багатющий польський досвід багатоаспектної організації життя у незалежній країні, яка тривалий час, так само як і Україна, впродовж століть перебувала під тиском Росії.

Значна частина громадян України продовжує озиратися на Москву. Багато хто досі не зробив належних висновків із численних фактів гноблення України з боку Росії і продовжує озиратися не лише із острахом, але подекуди й з симпатією…


Щоб жити між своїми

Часом автор не приховує свого роздратування, як він зазначає, «українською терплячістю, яка межує з дурістю». Ігнорування багатющого польського досвіду на тлі свідомого узалежнення України від Росії провокує автора на відверто знущальну, саркастичну пропозицію:

«Брати–кролики, не робіть у шаровари, – є вихід! Тобто – вхід. Вхід до складу США! Входимо, як їхній 51–ий штат. Тільки не Юта і не Огайо, а, скажімо, Юкрайо. Входимо і край! Юкрайо звучить цілком іміджово, бо приголосних на одну менше ніж у рідній назві, а отже, голосніше. А ми полюбляємо голосити. І галасувати. А також голосувати. Проголосував? Тепер мовчи і дивись телевізор…

А що наше керівництво сидітиме з іншого боку земної кулі, так воно ще й краще. Час від часу викликатимуть начальство нашого штату до їхнього (Вашого) Вашингтона на килим для розгляду в комісіях Конгресу з питань корупції і боротьби із злочинністю. Досвід маємо, як і досвідчених у цій справі. Можемо передати і той, і тих»…

Цілком очевидним є прагнення автора заохотити українського читача до самоповаги, до піднесення з колін, розвитку свідомості й національно–патріотичних переконань, унезалежнення від плюндруючого, деморалізуючого, підступного впливу Москви, яка завжди сприймала і продовжує сприймати Україну, як колонію.

У книзі «Кучмізм і кучмономіка. Частина друга: Рука Москви в Україні» (2006 р.), оцінюючи динаміку широкого спектру подій і екстраполюючи тенденції у стосунках між Києвом і Москвою (зокрема й деякі елементи відносин між відомими особами українського і російського політичного бомонду та їх біографій), автор дійшов висновку, що нинішня ситуація може стати точкою повороту і небезпечних змін – якщо не курсу, то загрозливих подій на шляху України до справжньої, повної незалежності.

Книга починається досить характерним для позиції автора вступом:

«Коли вже (і якщо) ми говоримо про незалежність, то завжди треба пояснити: незалежність від кого? Бо незалежність – сама по собі – не існує. У даному випадку йдеться про незалежність від Росії, яка саме цієї незалежності України у жодному варіанті розвитку подій не передбачає».

В анотацію до книжки автор виносить факти очевидні і, на жаль, тривалі:


Strona: [1] | [2] | [3] | [4] | [5] | [6]




[Kto MY jesteśmy? / Хто МИ такі?] [Szukajcie – znajdziecie / Шукайте – знайдете] [Schemat strony internetowej / Схема Інтернет–сторінки][Log In]
2024 © Wszelkie prawa zastrzeżone - Eugeniusz Gołybard